Невдача більшості ініціатив – неправильні акценти. Тобто замість того щоб просто зробити якусь дію, організатори забагато уваги приділяють її зовнішньому оформленню: пафосні назви, сайто-блоги, піар і т.д. Виходить що перші суперечки виникають не стосовно акції, яка ще планується, а стосовно речей які можна було б відкинути на задній план.

 

Мені дуже дивно чути промови на кшталт –« Держава не може ефективно управляти своїми підприємствами». Слухаючи це - чомусь багато з нас сприймає державу, як якусь ефемерну субстанцію. Люди! Держава – це якраз не ті чиновники, які кричать про неспроможність. Але чомусь вони завжди загороджуються державним щитом. Ні! Якраз Ми повинні судити цих чиновників за їх неспроможність керувати та управляти країною.

Зрада є невід’ємним елементом української політичної культури. Зраджували у всі часи. І найбільш майстерно це завжди вдавалося моральним, чесним, непідкупним покидькам, коротше тим, кого важко було запідозрити в брудних підкилимних іграх. Як досвід довів всі моралісти полюбляють порсатися в підкилимному пилу.

Земна флора і фауна вражає своїм різноманіттям. Непередбачуваність форм існування живих організмів безперечно викликає цікавість як у дітей так і у дорослих.

Майже кожен хоча б раз в житті був на морі і безперечно зустрічався з медузами. Ці чудові організми притягують своєю красою і бридкістю, за ними дуже цікаво спостерігати.

Але мало хто знає подробиці життя медуз.

Хтось робить так як сказав Бандера, хтось як сказав Гітлер, хтось тупо слухається провідників і не має власної думки і бачення. А хтось робить так як вважає за потрібне.
Хтось вважає, що треба писатись на всіх форумах, блогах, спільнотах і вести інтернет-війни, а хтось веде війну на вулицях.

Хтось махає прапорами, а хтось б’є морди.
Хтось веде війну з атифашистами, хтось з комуністами, хтось бореться за Білу Расу, хтось за українську мову.

Прийшла весна, загострився гормональний і політичний фон.
З"явилося багато цікавих людей на вулиці. Вони висловлюють ВЕЛЕТЕНСЬКУ купу думок, які кладуть на право і на ліво, не переймаючись тим, що вони цікаві тільки для них самих.
Розсікаючи по вулицям, що почали наповнюватися весняними запахами, відмічаючи те, що в місто ввірвалася свіжа хвиля чогось нового, неосяжного, світлого та теплого, важко не почати підслуховувати розмови пересічних людей, їх повадки, дії.