Так вже повелося, що на нас чіпляють ярлики, які взагалі не властиві нашій тусовці, і відповідно до яких ми не маємо жодних відносин.
Певні двіжла , так сказать ультраправі, називають нас якимись „антіфашістами”, хоча я більш за все впевнений, що подібних вони або не бачили взагалі, або ж вскіс на якихось акціях. Захоплює не це, говорити люди навчились давно і по-різному, захоплює те, що вони в це дійсно вірять. Я мав нагоду пояснювати людині , що я не афа , але він мене навіть не хотів слухати , бо в його свідомості існує тільки дві грані. Якщо ти не відносишся до першої, то автоматично відносишся до другої. Погодьтеся, доволі скутий світогляд як на „вищу расу”, людину і тому подібному.
Як це не дивно, але з інших барикад нам закидають діаметрально протилежні фрази. І найцікавіше з цього - то був випадок доводити афашникові, що я не фашист. Дуже цікавий і насичений діалог, але з аналогічним завершенням.
Решта , більш поміркованих називає нас просто дебілами, або „невміняємими”.
Час на розгрібання подібного нонсенсу – невеликий. Все пояснюється лише тим, що ми визнаємо абсурдність і безглуздість наших дій, на відміну від решти тих, хто нас клеймить штампованими і вже нудними фразами.
Я звертаюся до всіх хто це прочитає. До того, хто ричить у мегафон на мітингах, тим самим винаходить наново велосипед; і тим ,хто варить на кухні дими, словом решті публіки.
ВИ ДУМАЄТЕ ВИ НЕ ТАКІ ЯК МИ?
Ха! Ви аналогічні нам, такі ж нікчемні і нікому не потрібні створіння. Єдина різниця між нами – це те , що ми це визнаємо і гордимося цим.